УРБАНІСТИКА
Тактичний урбанізм, як один із засобів перепланування міського простору
Лют. 8, 2016
Автор: DAMIAN MAX
Гортайте вниз

Продовження

Сучасне місто розвивається дуже швидко, в прямому сенсі розростаючись вгору і вшир. Чиновників і бізнесменів цікавлять, насамперед , мегапроекти, реалізація яких помітно змінить життя міста і не завжди на краще. Водночас, професійні планувальники розробляють стратегії довгострокового розвитку міста, вирішують глобальні завдання.

У багатьох містах приймаються плани міста на 20 років, що при сучасних темпах розвитку є недоцільними. При цьому, планувальники не завжди діють на рівні кварталу, вулиці, будинку. Проте, де у цій схемі люди?

На противагу гігантизму почала набирати популярності «теорія малих справ» – маленькі локальні дії, які можуть спричинити великі та глобальні зміни у місті та суспільстві. У світі з’явилося багато проектів, спрямованих на залучення жителів у процес зміни життя в місті, застосування «низових» інструментів для перетворення міського середовища.

У даного явища з'явилося декілька назв – tactical urbanism, handmade urbanism, DIY urbanism, quirella urbanism, pop-up urbanism і т.п.

Зміст один – потрібно зробити швидкі зміни, залучаючи місцевих жителів у процес несанкціонованого перепланування міста. Подібні дії не потребують багато грошей і ресурсів, а їх результат помітно одразу. Основне завдання – показати мешканцям, що від них багато залежить.

Хоча «Теорія малих справ» застосовується в багатьох країнах і континентах, де набуває своїх рис та особливостей, термін «тактичний урбанізм», як альтернативний шлях планування міста, сформулювали близько 2010 року в США. Саме тоді з'явилася однойменна серія публікацій, яка надала визначення і перерахувала ряд успішних прикладів ефективності даної теорії для покращення життя в місті.

Авторами публікації Tactical Urbanism виступає міждисциплінарна команда The Street Plans Collaborative. Сьогодні ця публікацій нараховує кілька видань, зокрема Tactical Urbanism Vol. 1 та Vol. 2. Наведемо кілька прикладів практик, які належать до «тактичного урбанізму».

Бомбінг стільцями (Chairbombing)

Виробництво стільців з непотрібних палет та подальше несанкціоноване розповсюдження їх по місту. Команда Do Tank з Брукліна використовувала цю тактику при виготовленні меблів для різних вуличних заходів, що мало тимчасовий характер. Згодом стільці залишилися на вулиці назавжди поряд з кафе Blue Bottle Coffee в одному з районів Брукліна. Тактика переслідує одразу кілька цілей: екологічна переробка матеріалу, створення об'єктів міської інфраструктури та середовища для спілкування між мешканцями міста.


Відкриті вулиці (Open streets)

«День без авто» – на один день в рік вулиці багатьох міст по всьому світу перекриваються для руху автомобілів і надаються пішоходам, велосипедистам, скейтерам, ролерам і для проведення різних інших заходів. Перша подібна акція відбулася в Сіетлі в 1965 р. Тактика створює простір у місті для людей і про людей.


Створення парків (Park(ing))

«День парк(інг)у» – на один день у багатьох містах порожні або малопопулярні парковки «захоплюють» і перетворюють їх в міські зелені точки для відпочинку. Початком такої акції слугувала ініціатива бюро «Rebar» Сан-Франциско, співробітники якого свавільно трансформували паркувальне місце в міні-парк на 2,5 години. Тисячі людей по всьому світу, надихнувшись результатом, повторили досвід. Практика сподобалася городянам, так з'явився Park(ing) Day.

Злом реклами (Ad-busting)

Створення чогось корисного для жителів міста з існуючих рекламних щитів. Наприклад, команда Do Tank запустила проект WeSee.Us. У реальному часі перехожі могли анонімно завантажити зі свого телефону будь-яку фотографію району. Потім фотографії виставлялися на порожньому рекламному щиті. Замість нав'язування якогось продукту, рекламна інфраструктура була використана, щоб дати жителям можливість показати один одному їх власне місто.

У публікаціях Tactical Urbanism Vol. 1 і Vol. 2 також надається пояснення, чому «низові» ініціативи можуть слугувати як альтернативний спосіб планування міста, який має довгострокові перспективи. Саме ці перспективи, на думку авторів публікацій, відрізняють даний підхід від філософії D.I.Y., яка націлена на «тут і зараз» і не завжди має мету перетворитися на щось більше і постійне.

Тактичний урбанізм – це своєрідна лабораторія для несанкціонованих експериментів «знизу», які здатні прийняти форму легальних державних програм. Громадянські ініціативи можуть привернути увагу до проблеми більшої кількості людей, не залучених в процес активних дій, сформувати суспільний запит на зміну і згодом знайти підтримку адміністрації міста. Крім того, влада може використовувати результати тимчасового експерименту в запуску своїх пілотних і тестових програм.

Світовий досвід показують, що цивільні «низові» ініціативи – важливий інструмент зміни не тільки міського простору, але й суспільства, який здатний вирішити соціальні та політичні питання, сформувати нову свідомість небайдужого мешканця міста і країни. За кожною невеликою ініціативою стоїть зміна, яка призводить до нової ініціативи і нової зміні. Навіть маленьке рішення великої кількості людей може мати значний результат.

Перші прояви тактичного урбанізму в Україні: #АДАПТЕР

Трансформації, які відбулися в місті Кременчузі протягом 2015 р., це унікальний досвід культурного активізму, переосмислення пострадянських просторів та формування потужної креативної команди агентів змін у звичайному індустріальному місті.

 Активна фаза трансформацій тривала 9 місяців. За цей час відбулися короткострокові втручання в пострадянський «Художній салон» та закинутий старий кінотеатр у центральному парку. Після короткострокових  трансформацій, у місті було створено #Адаптер - альтернативний культурний центр на базі закинутої столярної майстерні.

Ідейними натхненниками даних процесів виступала міжсекторальна команда лідерів "Культурний діалог", які об’єдналися навколо ідеї переосмислення ролі культури у розвитку міста Кременчука.

Майже два роки активісти стимулювали розвиток альтернативних мистецьких рухів у Кременчузі, налагоджували комунікації в культурному середовищі міста, будували партнерства як на рівні міста, так і поза його межами.

Проект «Трансформерси»

Відправною точкою відродження занедбаних публічних просторів міста Кременчук та об’єднання неформальних творчих спільнот міста став міжнародний проект «Трансформерси», що втілювався ГО «Культурний діалог» у партнерстві з бельгійською громадською організацією «Комуна» в рамках програми Tandem Ukraine. Проект мав на меті переосмислення радянської спадщини міста Кременчука через ряд культурних заходів, організованих у співпраці художників з Брюсселя та Кременчука.

Першим об’єктом трансформації став «Художній салон», який був яскравим прикладом деградуючої пострадянської системи. За весь час існування, простір «Художнього салону» не змінювався і не ремонтувався. Протягом останніх років приміщення використовувалось як банальний магазин провінційних картин та поробок, а розбиті вікна підпиралися фанерою.

Ідея фізичного втручання полягала у перетворенні «закритого, закинутого» простору на «відкритий та комфортний» та належала молодій команді «Urban куратори» з Києва, з якими ми співпрацювали в рамках проекту «Трансформерси».

Враховуючи, що бюджет для перетворення був мінімальним, для ремонту використовувалися вторинні матеріали, які знаходили в Салоні, або «збирали» все необхідне по сусідах та знайомих. Важливим було змістовне наповнення Салону, адже головною складовою створеного простору мали стати саме люди.

У процесі трансформації «Художнього салону» виникало багато дискусій і суперечок з пересічними мешканцями стосовно зовнішнього вигляду. Проводячи паралелі з колишнім Салоном, мешканці не розуміли у чому цінність трансформованого простору.

Тільки згодом, коли створений «вільний простір» молодь заповнила різноманітними творчими активностями і колишній «забутий» магазин сувенірів перетворився на альтернативний культурний центр, прихильників змін у «Художньому салоні» стало значно більше, ніж критиків.

Арт-кафе, кіноперегляди, музичні концерти, літературні читання, вело-пікніки, тренінги для молоді, творчі майстерні, дискусії, майстер-класи, спортивні змагання – події, які відбулися за неповних три місяці в оновленому просторі «Художнього салону».

Незважаючи на всю динаміку розвитку Салону, протягом трьох місяців активісти зіткнулися з рядом зовнішніх викликів: юридичні обмеження діяльності в приміщенні Салону; наявність зацікавленості впливових підприємців отримати приміщення у центрі міста; загострення протистояння з головою спілки художників, опір новому та упереджене ставлення до інновацій у культурі та, найголовніше, нерозуміння суті короткострокових трансформацій з боку місцевих мешканців, а також борг у 100 тисяч гривень який був непідйомним для активістів.

Проект «Інотеатр»

За кілька днів до приїзду 12 молодих людей з бельгійською командою «Тустанд», кременчуцькі активісти прибрали простір закинутого кінотеатру «Дніпро» та підготували платформу для наступної трансформації.

Трансформація старого кінотеатру «Дніпро», який був занедбаний і останні роки виконував функцію безкоштовного громадського туалету та прихистку для маргіналів, почалася з великого прибирання. Протягом двох днів вивезено більше ніж сто мішків сміття. Під час прибирання було знайдено багато артефактів, з яких потім зробили плафон-інсталяцію. Ідея трансформації залишків старого кінотеатру викликала здивування у адміністрації парку та міської влади, але соціальна користь того, що робили активісти переважала над «незрозумілістю» ініціативи, саме тому, активісти отримали дозвіл на проведення активностей в районі старого кінотеатру.

Втручання в простір закинутого кінотеатру почалися у липні, активності були погоджені з міською владою до серпня. Понад  тиждень кременчуцькі активісти спільно з бельгійськими партнерами-кураторами відновлювали простірстарого кінотеатру.

Під час ремонтних робіт організовувалася група з дітей, які гуляли з батьками у парку. Діти з радістю допомагали облаштовувати кінотеатр та спілкувалися з іноземцями. У цілому над відновленням простору кінотеатру працювала молодь з України та Бельгії. За цей час утворилася спільнота своєрідної субкультури «Інотеатр» з філософією іншого кінотеатру, не такого, як був колись. Це була філософія абсолютної свободи. Життя старого кременчуцького кінотеатру як  «Інотеатру» було коротким, але яскравим: музичні джеми, літературні читання, велоквест, виставка Мейл-арту художників з усього світу, фестиваль сучасного мистецтва за участі молодих художників з різних міст України.

Проте вже на початку вересня активісти «Інотеатру» усвідомили, що не витримують викликів. Місцеві мешканці так і не прийняли «інший кінотеатр» та свободу творчості молоді. У  соціальних мережах дедалі  більше з’являлися негативні  відгуки  про негарний візуальний образ та маргінальну тусовку навколо простору старого кінотеатру. За два місяці існування трансформований простір старого кінотеатру неодноразово руйнували та засмічували невідомі.

Консервація «Інотеатру» відбувалася з думками про облаштування «нового місця», тому всі матеріали, які використовувалися в обладнанні кінотеатру, старанно збиралися для вже «третинного» використання, бо деякі з них перекочували до кінотеатру з «Художнього салону». Фінальною крапкою став чорно-білий банер на будівлі кінотеатру з написом: «Це не туалет! Шукайте своє місце в місті!», а  внизу була загадкова назва - «#Aдаптер».


#АДАПТЕР. Твоє місце в місті

У результаті короткострокових трансформацій, переговорів з місцевою владою та пошуків альтернативного фінансування менше, ніж  за рік, активістам вдалося отримати приміщення старої столярної майстерні в довгострокову оренду, грант від Goethe-Institut на 1900 євро для облаштування альтернативного мистецького простору, команду активістів, з досвідом бюджетних трансформацій та бажанням зібрати на «новому місці» все напрацьоване і впевнено проводити нові. Крім того, вони знайшли підтримку від експертів-партнерів в Україні та інших країнах, які підтримували подібні ініціативи.

Активісти власними силами створили простір«#Aдаптер» менше ніж за місяць. З моменту відкриття (18 жовтня 2015 р.), за неповних три місяці, на базі альтернативного культурного центру відбулося близько 100 різних зустрічей і заходів (кіномайстерня, кінофестиваль, майстер-класи, дискусії, музичні вечори, ігри, зустріч велосипедистів, сеанси арт-терапії). Понад 1000 різних людей відвідали спільно створене місце, своє місце в місті.

За матеріалами https://biggggidea.com/practices/1410/ та неопублікованої статті Ірини Каць ГО «Культурний ді@лог

Опитування

Поки що немає опитувань на цю тему.

Фотогалерея


Статті

ТОП 6 УКРАЇНСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ ЯКІ ЗАЙМАЮТЬСЯ УРБАНІСТИКОЮ
Читати →
КИЇВСЬКИЙ СТРІТ-АРТ
Читати →

Архів статей

Теми