З ким діти діляться про свої переживання та емоції, повʼязані з війною? Та взагалі наскільки важливо для них ділитися власними переживаннями?
U-Report та Благодійний Фонд “Голоси Дітей” провели опитування щодо психологічної підтримки дітей в умовах війни. Метою було зʼясувати рівень потреби дітей в емоційній та психологічній допомозі з боку батьків та опікунів: чи звертаються вони до них за підтримкою та чи відчувають потребу у роботі з психологом.
Тож, чи спілкуються діти з батьками або опікунами про свої емоції і переживання?
53% молоді надали стверджувальну відповідь. 47% відповіли, що не діляться переживаннями з батьками.
Середня оцінка, яку вказали діти щодо питання важливості ділитися своїми емоціями та переживаннями з батьками/опікунами 3 бали (де 1 – зовсім не важливо ділитися, а 5 – дуже важливо).
Чому діти не розмовляють з батьками чи опікунами про власні емоції та переживання (серед тих, хто відповів, що не спілкуються з близькими щодо проблем)?
21% респондентів вважають, що батьки їх не зрозуміють. 18% відповіли, що недостатньо довіряють батькам, а 16% просто не зручно або не хочеться ділитися. 12% опитаних вважають, що їх проблеми знецінюються батьками або вони не мають від них відповідної підтримки. 8% зазначили, що у їх сімʼях не заведено ділитися про власні емоції і переживання. 6% відповіли, що мають складні стосунки з родиною. Такий же відсоток респондентів вважають, що батьки їх просто не чують. 
Як часто діти говорять з батьками/опікунами про свої емоції (серед тих респондентів, хто відповів, що спілкуються з близькими щодо власних проблем)?
43% інколи говорять з рідними, а 37% часто спілкуються. 15% завжди спілкуються з близькими, 5% респондентів дуже рідко.
74% опитаних відповіли, що відчувають себе комфортно, обговорюючи з батьками чи опікунами свої почуття, складний досвід та емоції.
77% вказали, що діляться про важкі переживання, почуття та емоції з друзями.
Наскільки діти готові звернутися по допомогу до психолога, якщо відчують таку потребу?
44% опитаних зазначили, що готові звернутися до психолога лише у разі серйозних проблем. 29% сказали, що повністю готові, а 16% навіть вже зверталися по допомогу до фахівця. Зовсім не готові до спілкування з психологом 10% респондентів.
Що думають експерти з приводу результатів опитування та як планують використати його результати?
Співзасновниця та голова правління фонду «Голоси дітей» Олена Розвадовська так коментує отримані результати опитування:
“За даними опитування, майже кожна друга опитана дитина не розмовляє зі своїми батьками та опікунами про важкі переживання, емоції і почуття. Спираючись на результати цього дослідження, команда фонду «Голоси дітей» запустила Всеукраїнську просвітницьку соціальну кампанію «Чуєш, про що це?». Вона закликає батьків та опікунів чути своїх дітей, коли вони говорять про важкі переживання, пов’язані з війною. Щоб допомогти дітям пережити психологічні наслідки війни, важливо розуміти їхні почуття, емоції і травми, яких завдає війна.
У нас попереду ще багато роботи із цим, але чимало дітей і батьків готові прислухатися до психологів, а також працювати з ними, бо дедалі більше розуміють, що це важливо і це допомагає.”
Корисні джерела, поради для молоді щодо психологічної підтримки від експертки.
Отримати безоплатну психологічну допомогу можна на різних ресурсах.
Лінія психологічної допомоги фонду «Голоси дітей», де безоплатно допомагають дітям і батькам, які переживають досвід війни: 0800210106 або чатбот, куди зручно звертатися тим, хто виїхав за межі країни.
Національна гаряча лінія для дітей і молоді: 116111, 0 800 500 225.
Teenergizer надає онлайн-консультації для підлітків за телефоном: 066 136 33 14.
Сайт БФ “Голоси дітей” також має багато корисних матеріалів про психічне здоровʼя дітей і батьків в умовах війни: https://voices.org.ua/blog/
