У 2015 році лідери 193 країн-членів ООН ухвалили «Цілі сталого розвитку», досягнення яких допоможе у протидії кліматичним змінам у світі, а також дозволить вирішити такі глобальні проблеми людства як бідність, голод, гендерна дискримінація тощо. Україна – одна із тих самих держав, які заявили про готовність поборотися за сталий розвиток своєї планети.
Two years later… Упродовж року українські урядовці працювали над адаптацією глобальних цілей відповідно до специфіки національного розвитку – і от нарешті 15 вересня 2017 року було представлено національну доповідь під назвою «Цілі сталого розвитку: Україна». Отож, як світ має змінитися до 2030 року і що запланувала впровадити Україна – розглянемо на прикладі економічних цілей.
Number 7: «Доступна та чиста енергія»
Відповідно до загального формулювання, ця ціль передбачає забезпечення доступу населення до недорогого, надійного, стійкого і сучасного енергопостачання. Крім того, планується суттєве збільшення частки енергії з відновлювальних джерел та подвоєння енергоефективності до 2030 року.
Якщо говорити про Україну, то проблем із доступом населення до електроенергії у нас немає, утім, є інші та не менш серйозні виклики: зношеність та застарілість значної частини енергогенеруючих потужностей призводить до того, що енергетичний сектор є одним із основних забруднювачів навколишнього середовища. Крім того, в Україні не вистачає власних ресурсів для паливно-енергетичного комплексу, адже велику частку первинних енергоносіїв, як-от природний газ чи нафта, ми імпортуємо.
Найкращий вихід із цієї ситуації – орієнтація на альтернативні джерела енергії, що і передбачає план «Цілей сталого розвитку». За словами експерта з відновлювальної енергетики Максима Бабаєва, наразі частка відновлюваної електроенергетики в енергобалансі України становить всього 1,58%, але Україна має цілком реальні шанси отримувати майже всю свою енергію з відновлюваних джерел до середини сторіччя. Але спонукати її до цього мають самі українці, наголошує експерт.
На сьогодні держава вже впроваджує певні кроки для екологізації енергетики в Україні. Підтримка відновлюваної енергетики закріплена на законодавчому рівні. Так, оптовий ринок електричної енергії зобов’язаний купувати енергію у домогосподарств, що виробляють енергію за допомогою відновлювальних джерел, за так званим «зеленим тарифом». Як зазначає експерт, в Україні незабаром почне працювати Фонд енергоефективності. Крім того, у 2016 році було ратифіковано Паризьку кліматичну угоду, а 2017 року – ухвалено Енергетичну стратегію до 2035 року, в якій велика увага приділена відновлювальним джерелам енергії та енергоефективності.
Nubmer 8: «Гідна праця та економічне зростання»
Досягнення цієї цілі передбачає сприяння економічному зростанню, повній і продуктивній зайнятості та гідній праці для усіх.
Одним із завдань, відповідно до українського визначення цілі, є забезпечення стійкого зростання валового внутрішнього продукту (ВВП) на основі модернізації виробництва, розвитку інновацій та підвищення експортного потенціалу. Орієнтація на інноваційність та підтримка сектору стартапів, малого і середнього бізнесу – ось на чому потрібно акцентувати увагу для сталого економічного зростання в Україні.
«Інноваційний бізнес життєво необхідний для переходу від сировинної економіки, яка тримає державу серед країн "третього світу", до четвертої промислової революції, яка дозволить Україні стати центром інновацій у Східній і Центральній Європі. При цьому технології можуть використовуватися й у реальному секторі економіки для його розвитку та трансформації. На сьогодні вже можна говорити про успішний розвиток Асоціації Агро-ІТ, яка поєднує традиційний аграрний бізнес в Україні з новітніми технологічними розробками», - розповідає експерт у галузі стартапів Олександр Рябцев.
Для підтримки сектору інноваційного підприємництва, за словами фахівця, в Україні вже створено певну систему з інкубаторів, акселераторів та інвестиційних інституцій. Крім того, в університетах почали створюватися Центри розвитку інновацій (створено в Українському Католицькому Університеті, готується до запуску в Національному Університеті "Києво-Могилянська Академія" та Київському Академічному Університеті).
Бракує лише венчурного (себто, інвестиційного) фонду. Але в липні 2017 року Володимир Гройсман пообіцяв створити фонд для підтримки українських стартапів, тому будемо (без надії таки)? сподіватися, що у сектор стартапів надійдуть інвестиції.
Number 9: «Промисловість, інновації та інфраструктура»
Пріоритетними завданнями цієї цілі є індустріалізація, створення якісної та надійної інфраструктури, яка базується на використанні інноваційних технологій, у т. ч. екологічно чистих видів транспорту, а також розвиток інформаційно-телекомунікаційних технологій.
У національній доповіді «Цілі сталого розвитку: Україна» наголошується, що з 90-х років у нашій країні відбуваються деіндустріалізаційні процеси. «За останні два роки спад виробництва сягнув 21,8%, зокрема унаслідок воєнних дій на сході країни та зниження рівня присутності української продукції на традиційних ринках», - ідеться у тексті. Наразі Україна експортує фактично саму сировину, що обумовлює відставання України від провідних країн світу.
Для вирішення цієї проблеми у 2016 році було створено Національний комітет з питань розвитку промисловості в Україні, основними завданнями якого є сприяння виробництву товарів з високою доданою вартістю та розвиток різних галузей промисловості для стимулювання економічного зростання. Водночас у 2017 році, за допомогою Національного комітету чи ні, промислове виробництво в Україні зросло на 5%. І хоча цього недостатньо для швидкої індустріалізації, проте позитивна тенденція, після п’ятирічного спаду промислового виробництва, потроху вимальовується.
Number 10: «Скорочення нерівності»
За даними ООН, за межею бідності в Україні живе близько 60% населення. Середню заробітну плату мають не більше третини українців, а прірва між доходами громадян різних соціальних груп – разюча. Економічна, гендерна, політична нерівність – усі вони обмежують можливості людей і породжують дискримінацію та соціальну відчуженість.
Задля скорочення нерівності в Україні 2016 року уряд схвалив «Стратегію подолання бідності», комплекс заходів якої спиратиметься на підвищення рівня працевлаштування різних прошарків населення, збільшення розмірів грошових доходів населення від трудової діяльності, забезпечення надання адресної допомоги та підвищення ефективності програм соціальної підтримки. Деякі із запланованих кроків уже виконані – з 1 січня 2017 року мінімальна заробітна плата зросла до 3200 гривень, а до 2020 року її планують збільшити до 4425 гривень.
Одним із найважливіших критеріїв стратегії - доступність соціальних, освітніх та медичних послуг для населення незалежно від місця проживання. Для цього, як зазначають на урядовому порталі, вже створені відповідні механізми, пов’язані з децентралізацією державної влади та реформою місцевого самоврядування.
Крім того, скороченню нерівності має сприяти реформування системи пенсійного забезпечення. До слова, пенсійна реформа, ухвалена 3 жовтня 2017 року, уже дозволила збільшити розмір мінімальної пенсії на 11% і встановити її розмір на рівні 1452 гривень. З 2019 року цією реформою передбачено введення накопичувальної системи загальнообов’язкового пенсійного страхування, а з 2021 – щорічна індексація пенсій.
Усе це – урядовий комплекс заходів в купі з рефлексією самого населення – дасть змогу наблизитися до подолання нерівності в Україні. Так, це не буде швидко і безболісно. Так, для цього доведеться добряче попрацювати. Але крок вперед уже зроблено, і вороття назад немає.
Number 11: «Сталий розвиток міст і громад»
Доступне житло, не напхані під зав’язку маршрутки і нарешті якісні дороги – ось що чекає на Україну за умови досягнення 11-ї цілі, яка стосується сталого розвитку міст і громад. Загалом же, одним із завдань ООН є оптимізація та модернізація інфраструктури країни із підвищенням безпеки для громадян та скороченням негативного впливу міст на довкілля.
Що в Україні робиться для забезпечення доступного житла? Для всіх охочих існує програма «Доступне житло», яка передбачає, що держава оплатить 30% від вартості помешкання, а громадянин вносить вже решту 70% коштів. Для учасників АТО і переселенців із бюджету країни пропонують заплатити 50% від вартості помешкання. Один нюанс – третину за Ваше житло держава сплатить тільки якщо його площа не перевищує нормативну (а це близько 21 кв.м на особу + 10,5 кв.м на всю сім’ю). Warning: спочатку треба зібрати купу документів!
Але якщо нову квартиру купити якось можна, то старої й аварійної просто так позбутися не вдасться: славнозвісні «хрущовки» в Україні обіцяють знести чи принаймні модернізувати вже не один десяток років, щороку лунають нові дати запуску масштабної реорганізації, а поки – «хрущовки» стояли, стоять і ще стоятимуть.
Дорожня інфраструктура – це ще одне болюче місце для України. У 2017 році на ремонт доріг було виділено 14 млрд гривень, а потрібні, за словами колишнього заступника міністра інфраструктури України Олександра Кави, десятки мільярдів євро. Але проблема, як зазначає експерт з транспортної політики Олена Чернишова, не стільки в грошах, скільки у відсутності кадрів. До того ж, капітальний ремонт потрібно планувати на довгострокову перспективу – 10-15 років – та, замість стратегії, українські політики воліють обирати тактику.
Утім, є і позитивні зміни. Як зазначає Олена Чернишова, важливим кроком для розвитку транспортної інфраструктури в Україні є створення з 2018 року державного дорожнього фонду для фінансування ремонту q будівництва автомобільних доріг країни.
Якщо говорити про сталий розвиток міст, то, наприклад, Київ має цілу стратегію, що розроблена до 2025 року. Вона передбачає розвиток міста за принципами компактності та відповідальності перед наступними поколіннями. До слова, у підготовці стратегії брали участь представники ГО «Асоціація велосипедистів Києва», тому будемо сподіватися на прогрес розвитку вело інфраструктури принаймні у столиці.
Варто зазначити, що стратегії розвитку є і в іншим містах України. Та головне – не наявність, не багатослів’я й справні обіцянки, головне – притримуватися обраної стратегії в діях.
Як підсумок до всієї цієї суміші фактів і цифр: досягнення цілей ООН в Україні, якими б глобальними вони не були, неможливе без залучення кожного громадянина нашої держави. Стратегії будуть малоефективні, якщо не буде розуміння важливості виконання «Цілей сталого розвитку ООН». З українською економікою це буде важко, але ж треба з чогось починати.
