Наскільки та яким чином події останнього року в Україні вплинули на психологічний стан української молоді? Аналізуємо результати опитування U-Report про психічне здоров’я та надаємо поради від психолога про те, як подбати про себе.
На тлі війни, пов'язаних з нею життєвих викликів, матеріальних, робочих питань та у постійному хвилюванні за себе і близьких, молодь часто забуває піклуватися про власне ментальне здоров’я. U-Report вирішив дослідити глибше питання ментального здоров'я української молоді, дізнатися, як змінився їхній психологічний стан після 24 лютого 2022 року. А також поцікавитись, як саме вони долають проблеми, пов’язані з психічним здоров’ям та запитати у експертів порад, що допомогли б покращити емоційний стан молоді. 
Чи змінився загальний емоційний стан молоді в Україні після 24 лютого 2022?
69% надали стверджувальну відповідь і зазначили, що змінився в гіршу сторону. Тільки 7,1% респондентів зазначили, що їхній емоційний стан стабільний і не зазнав змін. Не змогли визначитись з відповіддю 17%.Який саме емоційний стан здебільшого відчувала молодь за останній рік?
55% українців відчували тривожність, а 24,8% - пригніченість. Спокійними були 9%.55,6% респондентів шукали інформацію та намагалися дізнатися, як саме можна покращити ментальне здоров’я, а 44,4% не отримували чи не цікавилися такою інформацією.
73% молоді відповіли, що потребують більше емоційної чи психологічної підтримки. Тим не менше, тільки 29,8% респондентів зверталися по психологічну допомогу, а 70% - ні.
Якщо молодь зверталася по допомогу чи пораду, то до кого саме?
74% респондентів з тих, хто все ж звертався по допомогу, відповіли, що відвідували сімейного лікаря, психолога чи психотерапевта. Зверталися за порадою до друзів чи однолітків 36%, а до рідних - 28%. 40% молоді шукає порад у блогерів, у соціальних мережах, статтях, тематичних додатках на телефоні чи у чат-ботах.
Чому саме молодь не зверталася по допомогу?
Серед тих, хто не звертався по допомогу, 44% опитаних вважають, що їхні психологічні проблеми недостатньо серйозні, щоб потребувати сторонньої допомоги. 25,8% бояться, що така допомога буде потребувати значних коштів у той час, як 20% мають страх отримати некваліфіковану психологічну допомогу. 15% респондентів не знають, де саме можна отримати психологічну підтримку, а 7,5% респондентів не вірять в ефективність такої допомоги чи підтримки. 
Надія Рогозіна - клінічна психологиня та засновниця Svitlo.App ось так коментує цю ситуацію:
“Є така культурна особливість в Україні: не визнавати, що потребуєш допомоги. Почнемо з того, що розмова з фаховим психологом не зашкодить нікому. Наприклад, психолог може допомогти визначити чи потрібна серйозніша допомога, чи достатньо однієї розмови. Й загалом значно ефективніше працювати превентивно, не чекати коли вже припече так, що потрібна «психологічна реанімація». Якщо вже вчитися усвідомлювати для себе момент коли потрібна допомога, то це в першу чергу тоді, коли стає складно виконувати повсякденні функції: працювати, спати, будувати стосунки, діяти, чи проявляти до себе побутову турботу (митися, їсти регулярно і т.д.).”
74% молоді з початку війни стали надавати більше емоційної підтримки друзям та близьким.
Що може покращити емоційний стан молоді?
46% вказали причиною покращення настрою - спілкування з людиною, яка підтримає. 39% зазначили причиною спокою та стабільного емоційного стану покращення ситуації безпеки, а 38,8% - покращення фінансового становища. Однаково по 28% респондентів зазначили причинами покращення емоційного стану особисте життя чи роботу. 20% респондентів зазначили психологічні консультації, а 19% - спорт.
На що варто звертати увагу, щоб зрозуміти, що ви або ваші близькі “не ОК”?
Надія Рогозіна радить в першу чергу звертати увагу на себе. Класичне «спочатку маску собі» працює й тут. Якщо ви відчуваєте, що ви не ОК, то не слід включатися в підтримку інших, адже таким чином можна навіть нашкодити.
Наступне, на що слід звертати увагу, на думку Надії – це зміни. Вони можуть бути у поведінці (ви або інша людина стаєте менш відповідальними, можете не виконувати обіцянки або відмежовуватись від інших, чи навпаки – проявляєте надмірну працьовитість, відмовляєтеся від сну на користь завдань, не можете зупинитися), емоційному стані (тривала пригніченість, роздратованість, агресія, тривожність, або й навпаки – надмірне емоційне збудження), когнітивних функціях (забудькуватість, неможливість сфокусуватися, труднощі з прийняттям рішень).
Самі собою перелічені реакції Надія вважає цілком нормальним й очікуваним наслідком стресу. Але, якщо вони тривають кілька тижнів або створюють надмірний дискомфорт у житті, то можна говорити про те, що психологічні труднощі людини більш складного характеру. Психологиня визначає ключовим словом тут саме «зміни». Бо, наприклад, якщо людина в принципі є запальною впродовж життя й це не спричинене подіями довкола, то скоріше все ок, ніж ні.
Що з цим робити та як допомагати собі чи близьким?
Часто, коли люди хочуть підтримати когось, то ставлять собі за мету повністю позбавити цю людину емоційних страждань. Так, ніби примусити сумну людину бути веселою, а роздратовану спокійною.Слід запам’ятати 2 речі:
Ми не можемо (й не повинні) змінювати стан людини, якщо не можемо вирішити її проблему.
Проживати негативні емоції нормально і навіть важливо, адже це спосіб опрацювати й «перетравити» негативний досвід.
Для того, щоб справді допомогти, достатньо просто бути в доступі. Можна запитати «Як ти насправді?» чи «Що ти відчуваєш щодо всього цього?». Тобто навіть, якщо ваша близька людина в момент відповіді сфокусувалася на своїх неприємних відчуттях чи, скажімо, заплакала, ви вже допомогли.
Важливо також «валідизувати» емоції. Тобто дати зрозуміти, що так почуватися в цій ситуації – нормально. Люди часто відчувають провину за свої емоції. Тому, коли усвідомлюють, що їх почуття нормальні, то напруження спадає. Й навпаки, якщо ви будете намагатися змінити емоцію людини на більш позитивну, це може посилити провину за свої відчуття, такі, як вони є.
Корисними будуть фрази:
«Я не можу змінити твою ситуацію, але я можу бути поруч з тобою».
«Мені також страшно. Але вірю, що ми маємо все необхідне аби впоратися».
«Не знаю, як би я почувалася на твоєму місці. Це справді непросто».
«Я не знаю, що зараз краще сказати. Просто знай, що я на твоїй стороні».
Краще уникати:
«Все буде добре!».
«Головне, що всі живі-здорові».
«В тебе ще не так все погано, ось у моєї знайомої (у мене/у дівчини в новинах)…».
Дбати про своє ментальне здоров'я так само важливо, як дбати про фізичне. Розум та тіло людини - невід'ємна цілісна система.
