Онлайн-дослідження Ради Європи в рамках Руху[1] проти ненависті виявило, що 78% користувачів регулярно стикаються з ненавистю в мережі. Трьома найбільш вразливими групами є ЛГБТ (70%), мусульмани (60%) і жінки. Зазвичай, мова ненависті є нападом на тих, хто вже є вразливим. Така мова посилює напругу, нерівності й часто призводить до насильства. Однак згодом, мова ненависті поширюється на звичайних користувачів, які до того не зазнавали жодної дискримінації.
Контекст для ненависті
Завдяки Інтерет-мережі ненависть, дискримінація та образи отримали широке поле зростання та розповсюдження. Часто, навіть не маючи наміру когось образити, ми постимо або ставимо лайк під картинками або фразами, які спершу здаються жартівливими. Однак, в іншому контексті ті самі фрази стають жорстокими закликами до боротьби з «інакшими».
Приклад
16-річний хлопець в своєму блозі постить заїжджений негативний стереотип про іммігрантів. Це хоч і погано, однак, друзів чи фоловерів у цього юнака не так багато, тож широкого розповсюдження не буде. Однак, якщо дану фразу в своєму блозі або під час виступу скаже прем’єр-міністр країни, то цей меседж буде мати соціальні результати – масові виступи, переслідування і т.д.
Отже важливим є - хто говорить, що саме, та яку оцінку отримує серед групи – інтернет-спільноти або громади.
Мішень для ненависті
Наразі кожен користувач Інтеренет-мережі може опинитися у ролі жертви інтренет-ненависті через:
- власні необачні, безвідповідальні висловлювання,
- пасивне сприйняття мови ненависті в он-лайн.
Деякі групи та індивіди більш уразливі до критики ніж інші. Причини тут різні: стереотипи, що вкоренилися в культурі та суспільстві, їхній імідж в ЗМІ, або через особисті причини. Одне і те ж висловлювання на адресу різних груп може викликати зовсім різні наслідки. Якщо загалом сказати, що представники певних верст населення люблять гроші, то дане твердження буде менш провокативним. На відміну від такого ж твердження стосовно представників конкретних національностей.
Як починається мови ненависті
Влучний жарт або фраза легко можуть перетворитися спочатку на «м’які» стереотипи, потім на зневажливе ставлення до об’єкту жарту, а надалі перейти до прямих погроз чи заклику до дискримінаційних дій.
Наприклад, в негативному стереотипі про іммігрантів наперед вже закладене упереджене ставлення до представників інших національностей, до груп населення, які потребують соціальної допомоги та підтримки. Надалі, загальна нетерпимість до певних спільнот перетворюється на особисту ненависть до конректн6ої людини.
Отже, інтернет-активність та життя поза мережою доволі тісно пов’язані один з одним. Те, що трапляється в одній сфері, зазвичай має результати в іншій. Тож незважаючи на те, що Інтернет – це віртуальний світ без прямого контакту, слід пам’ятати, що за профілями, логінами та постами стоять реальні люди.
Матеріал підготовлено за українським варіантом посібника Ради Європи з протидії мові ненависті через освіту з прав людини «Закладинки» (англ. – Bookmarks). Головні тематики книги присвячені правам людини, свободі вираження поглядів, протидії расизму й дискримінації, кіберзалякуванню, приватності та безпеці, Інтернет-грамотність
