#ENDVIOLENCE - ПРОТИДІЯ НАСИЛЬСТВУ
#EndViolence: Як подолати булінг, на думку молоді
20 лютого 2017 р.
Автор: МАРІЯ ГЕРЕЛЕС

На сьогодні у світі залишається критичною проблема насильства і, зокрема, булінгу – цькування та проявів агресії до особистості з метою її принизити. Сотні мільйонів дітей та молодих людей у кожному куточку планети страждають від їх проявів з боку інших людей – сторонніх і навіть рідних. Чи існувала ця проблема раніше або ж виникла як побічний ефект від глобалізації? Насильство в сім’ї, цькування в школі, агресія в соціальних мережах – теми, які люди воліють оминати під час розмови за філіжанкою кави. Утім, проблема від цього аж ніяк не зменшується, і все частіше ми спостерігаємо невтішні наслідки ігнорування насильства у суспільстві.

 У 2016 році стартувала інформаційна кампанія Посла доброї волі UNICEF Девіда Бекхема під назвою #EndViolence. Зокрема, у рамках цієї кампанії були проведені глобальні опитування U-Report серед майже 200 000 людей у 22 країнах світу, які підтвердили існування негативної тенденції щодо насильства над дітьми і молоддю у світі. За результатами опитувань 67% респондентів відповідають ствердно на питання «Чи траплялись з Вами чи Вашими друзями випадки насильства?». Між тим, третина з них (33%) заявляють про те, що найчастіше джерелом насильства в їхньому житті є правоохоронні органи, ще третина (29%) потерпає від знущання однолітків і приблизно стільки ж опитаних (28%) говорять про насильство з боку батьків або піклувальників. За даними UNICEF, кожні 5 хвилин від насильства у світі помирає одна дитина, кожна десята дівчина у віці до 20 років стає жертвою сексуального насильства, а кожен третій учень віком 13-15 років систематично страждає від цькувань.


Девід Бекхем підтримав кампанію #EndViolence у листопаді 2016 року

В Україні молодь і підлітки теж висловили думку, що насильство та булінг є проблемою. Відповідно до результатів опитування U-Report, у якому взяли участь близько 4,5 тисяч учасників, майже половина опитаних (48%) зіштовхувалися з проявами насильства. При цьому, найбільша кількість респондентів (62%) страждає від агресії саме з боку однолітків, а приблизно чверть U-репортерів зізнається про насильство в сім’ї.

Отже, саме булінг – вид насильства, який передбачає психологічний тиск на людей – особливо поширений серед дітей та молодих людей. За результатами опитування U-Report, яке проводилось у травні 2016 року, з 2000 респондентів 89% підтверджують існування проблеми булінгу в Україні. Поза тим, U-репортери вважають, що найчастіше знущання та образи відбуваються у школі, при зустрічі (76%) та у соцмережах (33%), а цькування по телефону (3%) є найменш поширеним в Україні.


Але чому явище булінгу взагалі виникає у середовищі підлітків і молоді? У відповідь на це питання U-репортери зазначають, що основними причинами знущання з інших є ігнорування дорослими булінгу (39%) та особливості характеру певних дітей (26%). Аби детальніше проаналізувати причини виникнення цькування серед підлітків U-Report поспілкувався із молодими українцями.

U-репортер Михайло, 17 років: «Досить часто діти знущаються над слабшими за себе, щоб викликати повагу та здобути авторитет серед інших, бо для деяких це куди простіше та ефективніше за ті способи здобуття авторитету, які вважаються більш гуманними (гарне навчання, пристойна поведінка, особисті досягнення в інших сферах: спорт, танці, гра на музичних інструментах тощо). Друга причина, яку я виділив, – це захиститися від булінгу за допомогою булінгу. Бо часто, демонструючи здатність над кимось знущатися, ти таким чином показуєш свою міць. А останньою причиною я вважаю підсвідоме прагнення до жорстокості. Тут можна було б провести паралель з дитиною 2-3 років, яка знущається над кішкою, жабою чи ще якоюсь живою істотою. Проте вона це робить, щоб дослідити цю тварину, не розуміючи, що робить їй боляче, на відміну від підлітків, котрі, наприклад, займалися боксом чи іншим видом спорту, що передбачає насильство, або  просто звикли знущатись і тепер не можуть собі уявити як жити інакше»


U-репортерка Аліна, 19 років: «Основною причиною цього я вважаю відсутність толерантності і розуміння окремості і індивідуальності кожної особистості. Інколи починають цькувати за те, що ти занадто бідний і не можеш собі дозволити те, що решта. Інколи причиною є те, що твої уявлення про життя і цінності не збігаються з колективом. Просто обирається «жертва» і часто це просто тиха дитина, яка, так би мовити, виділяється із загального числа і яка не може постояти за себе. І от тоді починаються знущання. Мабуть, найлегший спосіб для кривдників відчути себе лідером, бо докладати зусиль для свого розвитку не потрібно».

Варто зазначити, що за результатами опитування U-Report 56% респондентів були жертвами булінгу. При чому, частіше об’єктами знущань стають хлопці (61%), ніж дівчата (53%). Причиною цькування здебільшого є зовнішній вигляд. Своїм власним досвідом із нами поділилися кілька U-репортерів.

U-репортерка Наталія, 19 років: «Певно, кожна дитина хоча б раз зіштовхується з проблемою зміни шкіл і класів. Стати частиною вже існуючого колективу досить важко. Коли мені було десять років, я мріяла вивчати фінську мову, тому я вирішила вступити до «Скандинавської гімназії». На щастя, все склалося добре, я швидко знайшла спільну мову з новими однокласниками, за винятком одного. Він був неприязний, кривдив мене, але я відчувала величезну підтримку моїх однокласників. Через місяць хлопець зрозумів, що більшість учнів уникають його і не поважають його вчинки. Цей факт дуже присоромив його, і так сталося, що, коли ми подорослішали, то стали близькими друзями, забувши колишні образи. Мораль проста - все залежить від нашого виховання і оточення».



U-репортерка Аліна, 19 років: «Насправді особисто в мене такого досвіду не було, мабуть, мені таки пощастило. Проте, коли я навчалась в школі, від булінгу потерпали двоє моїх однокласників. Такі собі тихі і непримітні. І от за рахунок них хотіла виділитися решта. Мабуть, іншим це надавало  відчуття переваги. Ці хлопці так і не довчилися до 11 класу, а пішли раніше. Вони були завжди засмучені, майже зломлені, і що далі, то рідше з’являлися на уроках. Знаю випадок, коли один із цих хлопців приніс із собою в школу розкладного ножа на випадок, коли до нього знову чіплятимуться. Саме тоді мені якось пощастило відмовити його від такої дурниці. Після того, як ці двоє моїх однокласників пішли зі школи, вони посилено почали займатися спортом і розвивати себе. Дякувати Богу, ці багаторічні знущання їх не зламали і, можливо, навчили бути сильними».

Як бачимо, багато хто з молодих українців хоча б раз переживав знущання з боку однолітків у школі з того чи іншого приводу. Часто люди вважають булінг просто життєвим етапом, який необхідно пережити, соромляться поговорити про це з дорослими та розповісти про свою проблему, воліють розбиратися із психологічним тиском самотужки. Так, 36% опитаних, за даними U-Report, нікому не розповідали про випадки булінгу, які з ними траплялися. Приблизно така ж кількість респондентів (38%) говорить про цю проблему батькам, а трохи менше (27%) – ділиться з друзями.


Ігнорування проблеми булінгу не проходить безслідно. Агресія з боку однолітків неминуче впливає на психо-емоційний та фізичний стан людини – зазначають 89% респондентів. А приблизно кожен десятий U-репортер (9% від загальної кількості) вважає, що наявність явища булінгу у школах може перешкоджати процесу навчання.

Утім, як же можна запобігти виникненню булінгу серед дітей і молоді? Шляхи запобігання булінгу U-репортери вбачають у навчанні вчителів реагувати на цю проблему (53%), в інформуванні громадськості (27%), в ініціюванні змін до законодавства (12%), а також зазначають, що варто приділяти більше уваги комплексному вихованню дітей (10%). Свої пропозиції щодо викорінення булінгу висловили волонтери U-Report:

Олександр, 30 років: «Я вважаю, що навчання критичному мисленню, толерантності та правам людини має зайняти гідне місце в освітньому процесі. Ці знання можуть надаватись міждисциплінарно, з використанням предметів усієї навчальної програми. Повага до людського різноманіття повинна стати новим етичним стандартом українського суспільства. Слід зауважити, що сталий позитивний ефект від впровадження дій з подолання булінгу, досяжний тільки за умови комплексного охоплення всіх учасників життя молодої людини: підлітки - батьки - педагоги».

Наталія, 18 років: «Я вважаю що найкращий спосіб вирішити проблему булінгу - це змінити ставлення до людей, які відрізняються від нас. І це не тільки стосується інвалідів, а ще й біженців, сиріт або інших соціальних груп. На мою думку, вчителі не мають права поділяти студентів на «слабких» та «улюбленців». Діти та підлітки повинні почувати, що ніхто не оцінює їх за якимись дивними критеріями, які були продиктовані кимось. Руйнування стереотипів, які дають одним людям бути «вище» за інших, дасть дітям розуміння того, що ніхто не має права принижувати однолітків».

Насильство людей над людьми – наша спільна проблема. Проте людство лише на початку шляху її вирішення. Дивна річ, ми навчилися боротися із найстрашнішими хворобами, утім, приборкати власну агресію нам інколи не під силу. І від цього страждає безліч маленьких і дорослих людей. Але так не має бути. Тож, певно, найголовніша місія ХХІ сторіччя – навчитися шанувати Землю і всіх живих істот на ній.



Блог

Поки що немає записів на цю тему.

Архів

Теми