Гендерна рівність в Україні
У
лютому 2017 р. U-Report провів опитування про гендерну
рівність спільно з Фондом народонаселення ООН (ФНООН).
За результатами, 49% U-репортерів відповіли, що хочуть отримати додаткові знання з гендерної рівності. Серед дівчат охочих отримати додаткові знання – 59%, серед хлопців – 32%. U-репортери хотіли б отримати знання за даною тематикою у таких форматах: тренінги (43%), інформаційні статті (33%), заняття у школі\ВНЗ (29%) та онлайн-лекції (28%).[1]
Також, U-репортери висловили свою думку щодо того, як молодь може сприяти гендерній рівності. Зокрема, U-репортери закликали не боятися вголос заявляти про прояви гендерної дискримінації, з дитинства виховувати у людині позитивне ставлення до оточуючих та не дозволяти принижувати інших, сприяти створенню законів щодо подолання гендерної нерівності, поширювати важливість ролі жінки у суспільстві та популяризувати приклади досягнень жінок закордоном, щоб впровадити їх на Україні.
Результати опитування ФНООН використовує у своїх програмах зі сприяння гендерній рівності, у тому числі в напрямку навчання та поширення знань про гендерну рівність.
То що таке гендерна рівність, і які проблеми з нею є в Україні?
Гендерна рівність – це рівні права та можливості для жінок і
чоловіків у суспільстві, рівні умови для реалізації прав людини, участі в
національному, політичному, економічному, соціальному та культурному розвитку,
отриманні рівних винагород за результатами рівної праці.
Невід’ємною частиною гендерних досліджень є дослідження “гендерної дискримінації”, тобто дискримінації за ознакою статі. Хоча рівність чоловіків і жінок закріплена в Україні законодавчо, проте гендерна нерівність є, й актуальними залишаються питання: чому відбувається гендерна диференціація та що лежить в її основі?
Традиційно вирізняють дві форми дискримінації: дискримінація “де-юре”, або нерівність, закріплена законодавчо, і дискримінація “де-факто”, або неофіційна нерівність, вкорінена в соціальних традиціях, звичаях та уявленнях.
У 2016 році соціологічна служба Центру Разумкова провела дослідження, щоб з’ясувати, чи має місце гендерна нерівність в українському суспільстві.
Результати дослідження є досить показовими. Вони підтверджують, що в Україні гендерна проблематика є актуальною, зокрема, зважаючи на випадки дискримінації. Відповідаючи на питання “Чи існує в Україні рівність між чоловіками та жінками?”, 61% респондентів вважають, що рівність існує. Дослідження виявило, що тема гендерної дискримінації розглядається у контексті загальних соціальних проблем. Суспільство виходить на гендерну проблематику переважно через прагнення вирішити інші соціальні питання, серед яких низький рівень життя, загроза високого рівня безробіття і проблеми зайнятості, що пов’язані з порушенням прав працівників, комплексом проблем, з якими стикаються родини в Україні тощо.
Також виявилося, що здебільшого з проблемами дискримінації стикаються і прагнуть їх вирішити жінки. Однак, у цілому респонденти не трактували частину соціальних проблем як гендерну дискримінацію. Навіть визнаючи існування дискримінації у сфері трудових відносин, опитані виправдовували ті чи інші прояви дискримінації, ґрунтуючись на традиційних стереотипах і посилаючись на економічну доцільність.
Будь-яка дискримінація починається, перш за все, на побутовому рівні, і виникає з причин дефіциту або нерозвинутої особистісної культури, браку освіти або етичного ставлення до людей.
Найпоширенішим видом дискримінації жінок є труднощі у пошуку роботи за фахом (31% респондентів зазначили, що це зустрічається часто) та пропозиції роботи із заниженою оплатою праці (26%). Чоловіки менше стикаються з явними проявами дискримінації у роботі та працевлаштуванні, порівняно з жінками.
Загалом, можна зробити висновок про те, що неузгодженість гендерних установок і реальної поведінки як жінок, так і чоловіків, зокрема “терпимості” до дискримінації, слід шукати в більш глибинних соціальних нормах і правилах, на підґрунті яких сформована гендерна культура в суспільстві, яка відтворює відносини між чоловіками та жінками як ієрархічні, підлеглі, нерівні.
За матеріалами дослідження Центра Разумкова “ГЕНДЕРНА РІВНІСТЬ І РОЗВИТОК: ПОГЛЯД У КОНТЕКСТІ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ СТРАТЕГІЇ УКРАЇНИ», 2016 р. Дослідження проводилося 22-26 квітня 2016р. в усіх регіонах України за винятком Криму та окупованих територій Донецької та Луганської областей. Опитано 2 018 респондентів віком від 18 років. Теоретична похибка вибірки – 2,3%.
1 Результати опитування відрізняються від даних, виведених на вебсайті ukraine.ureport.in, у зв'язку тим, що при аналітичній обробці даних були враховані лише відповіді U-репортерів віком від 14 до 35 років, та тих, хто не вказав свій вік. На вебсайті відображені відповіді U-репортерів будь-якого віку.
