Молодіжна політика: бути чи не бути?
В Україні словосполучення «молодіжна політика» трапляється тільки на сторінках законів і постанов. Спитайте у пересічного громадянина, що для нього означають ці слова, і здебільшого побачите спантеличений вираз обличчя свого респондента. Але сьогодні, у ХХІ сторіччі, для нашої країни молодіжна політика має неабияке значення. І це вкрай важливо розуміти. Тож будемо розбиратися разом з U-Report.
Отже, що таке молодіжна політика? По суті, це – ціла система дій, що провадиться на державному рівні, спрямована на підвищення ролі й перспектив молоді в суспільстві. Займатися нею повинні певні суспільні інституції, які діють як сполучна ланка між державою і молоддю. Адже держава не може розвиватися без підтримки молоді, а молодь – реалізуватися, інтегруватися в соціумі без відповідних дій з боку уряду. Тож молодіжна політика і є той процес, який повинен забезпечувати їхню комунікацію та налагоджувати ефективну взаємодію. Але ця ідеальна модель, на жаль, поки що не функціонує в Україні належним чином. Аби зрозуміти, що відбувається з української молодіжною політикою, U-Report поспілкувався з Андрієм Колобовим, головою Національної молодіжної ради України (НМРУ).
За словами пана Колобова, в Україні на державному рівні молодіжною політикою мають займатися відповідний парламентський комітет та Міністерство молоді та спорту. Але, фактично, сама молодь стосунку до провадження молодіжної політики й захисту своїх інтересів не має. До того ж, насправді 99% коштів, скромно виділених з бюджету, йдуть саме на спорт, а молодіжні рухи й організації українські урядовці чомусь оминають, хоча в нашій країні існує закон «Про соціальне становлення молоді», який обіцяє забезпечити молоду людину, наприклад, робочим місцем або пільговими квартирами. Для імплементації закону навіть створені спеціальні соціальні програми, проте через брак коштів цей процес загальмувався на довгі роки. Тоді як, наприклад, в Німеччині на одну молодіжну організацію держава виділяє в 6 разів більше коштів, ніж в Україні є на всю молодіжну політику загалом.
Як результат, можемо бачити відсутність сильної молодіжної політики в Україні, яка наразі перебуває лише на стадії формування. Наслідком цього є низка обізнаність українців щодо суті й діяльності молодіжної політики і ще нижчий показник суспільно-політичної активності людей – за останніми даними GfK (Товариства споживчих досліджень) лише 2% серед 10 млн молоді в Україні є членами громадських організацій, студентських об’єднань тощо.
U-Report теж проводив подібні опитування серед молодих людей. Відповідно до результатів досліджень, серед 4,5 тисяч респондентів більше половини опитаних (57%) не знають про ініціативи та заходи, які державні установи роблять для молоді, більше третини українців (36%) не беруть участі в молодіжних організаціях, проте хотіли б до них приєднатися. Поза тим, дві третини (60%) респондентів залюбки б долучилися до формування молодіжної політики в Україні. Результати опитувань про волонтерство серед молоді теж показові: серед 2,5 тисяч респондентів близько 70% не є членами громадських організацій та об’єднань, проте більше 60% U-репортерів брали особисту участь у будь-яких заходах як волонтери.
Такій низькій активності молоді сприяє і геть невелика кількість організацій, які працюють у сфері молодіжної політики. І хоча зареєстровано в Україні понад 30 000 молодіжних організацій, та діють з них як на загальнодержавному, так і на локальному рівні набагато менше. «У нас є велика кількість об’єднань, які, ніби спалах, створилися, були дуже потужними, проте так само швидко згасли через брак коштів і відсутність підтримки держави. І взагалі, багато громадських об’єднань в Україні воліють ліпше співпрацювати з міжнародними донорами, тому що так легше отримати необхідні ресурси, хоча в теорії саме наша країна має надавати найбільшу підтримку молодіжним організаціям у їхньому розвитку», - зазначає Андрій Колобов.
За словами голови НМРУ, наш уряд не вважає молодь впливовою на процеси державотворення, оскільки політика в Україні перетворилася радше на бізнес – політичну партію можна «прокачати» за півроку і без підтримки молоді. У свою чергу, молоді люди просто не мають мотивації до громадської активності, оскільки не вірять, що можуть щось змінити в цій країні. Відтак немає зацікавленості у двосторонній комунікації ні з боку держави, ні з боку молоді. «У результаті у нас велика кількість молодих людей їде за кордон. І не тому, що там можна заробити багато грошей, а тому, що за кордоном загальний рівень життя вище, з’являється усвідомлення того, що ти можеш впливати на процеси прийняття рішень на загальнодержавному рівні. Україну залишає потужний інтелектуальний капітал нації. І який вигляд матиме наша країна в майбутньому – це велике запитання», - констатує пан Колобов.
Але змінити таку невтішну тенденцію, звісно, можна й потрібно. Для цього й існують такі організації, як Національна молодіжна рада, наприклад. Вони намагаються консолідувати усі молодіжні організації в Україні, а також сприяти відстоюванню інтересів молоді на державному рівні. На думку експерта, першочерговим кроком для успішного інтегрування молоді в суспільстві є забезпечення працевлаштування та якісного оплачуваного стажування: «В Європі ж будь-яке стажування молодої людини має бути оплачуваним, там немає такого, що молодь використовують як безкоштовну робочу силу, ще й не надаючи жодних гарантій на майбутнє працевлаштування». Наступний крок – допомогти молоді повірити, що вона може брати участь у процесах державотворення. Для цього голова НМРУ пропонує запозичити проект «Youth check», який діє в Німеччині, - механізм, за якого будь-який нормотворчий документ перевіряється юридичним департаментом Молодіжної ради і проходить обговорення серед членів молодіжних організацій. У випадку, якщо певний законопроект суперечить інтересам молоді, Молодіжна рада може просити його доопрацювання на державному рівні. Варто зазначити, що уряд Німеччини сам зацікавлений у такій комунікації, адже безпосередньо від молоді залежить результат підтримки державної політики тієї чи іншої сили. Імплементувати це в Україні, певно, буде важко, однак можливо. І Національна молодіжна рада України уже сьогодні працює над цим, хоча поки що успішніше з міжнародними спільнотами, ніж з українським урядом. Наприклад, нещодавно на Європейському форумі НМРУ домоглася ухвалення резолюції для України, за допомогою якої вдалося отримати близько 200 000 євро на молодіжні проекти. Крім того, потрібно було прослідкувати, аби ці гроші не зникли безслідно, провести роботу з молодіжними організаціями, аби вони зрозуміли, як і куди можна витратити фінанси від Європейського молодіжного фонду, які виділили Україні для молодіжних проектів.
Але як успіх Національної молодіжної ради України, так і майбутнє нашої країни дуже залежить від зацікавленості самих молодих людей. Створення потужних молодіжних організацій та їхня спільна ефективна робота необхідні для позитивних змін в Україні. Тож не будьте байдужими, долучайтеся до молодіжних організацій та розвивайте країну власноруч!
