SDGS - ЦІЛІ СТАЛОГО РОЗВИТКУ
Глобальні Цілі: пояснимо просто
27 грудня 2017 р.
Автор: ДЕНИС АНДРУЩЕНКО

Уявіть, що існує острів із племенами. Острів такий великий, що народи непогано там вживаються, навіть попри постійні чвари. А тепер помножте населення цих народів у 7,5 разів — тіснувато стане, еге ж? Саме так вийшло із населенням Землі, яке з часів першої промислової революції у 1800-х почало стрімко зростати. Відбулися незворотні зміни: конфлікт інтересів щодо ресурсів, війна за територію, на яких вони розташовані, і, відповідно, вплив на населення, що там проживає. Руйнівні результати Другої світової війни призвели до необхідності утворити організацію, яка б об’єднувала всі нації задля співпраці та миру. Так у 1945 році заснували ООН.

Але повернімося до нашого острова. Хоч на ньому і є, куди ступити, але деякі регіони, як то пустелі, льодовики та гори, непридатні для життя. Більш того, мешканці острова вже встигли вирубати 65% усіх лісів, забруднити внутрішні й прибережні води, а також виснажити ґрунт, який служить полями й годує мільйони жителів. А через різне географічне положення, економічну ситуацію та нерівність інші народи масово б мігрувати до більш привабливих країн, що неминуче мало би свої наслідки.


Відтак, ООН прийняла “Декларацію Тисячоліття”, щоб у період з 2000 по 2015 роки дати відсіч таким глобальним проблемам як абсолютна бідність та голод, епідемія малярії та ВІЛ/СНІД, а також дитяча смертність. У проекту було чимало критиків, але дивлячись на результати цієї кампаніїб стає зрозуміло, що реалізовувати навіть такі амбіційні цілі можливо. МакАртур та Расмуссен зазначають, що за 15 років вдалося врятувати як мінімум 21 мільйон життів та зменшити абсолютну бідність ще для 470+ мільйонів. У 2015 році ООН прийняла нову декларацію, яка поставила за мету досягнення 17 Цілей Сталого Розвитку. Держави-члени зообов’язалися сприяти виконанню 169 конкретних завдань до 2030 року включно, щоби планета залишалася придатною до життяб і кожен народ без винятку мав рівні можливості для розвитку.

Чому Цілі мають хвилювати Україну, спитаєте ви? Якщо перенести українців на наш уявний острів, то аналогія стає зрозумілою. Кліматичні катаклізми, хвороби та інші нещастя не зважають на кордони, а територія та ресурси обмежені. За словами Крістіани Фіґуейреш, зусиллями якої було підписано кліматичну угоду 2015 у Парижі, ми або виграємо разом, або програємо поодинці. При цьому важливо розуміти, що Цілі не відірвані від локальних проблем, а навпаки фокусуються на них. Саме тому впродовж 2016 року представництво ООН в Україні на засадах принципу «Нiкого не залишити осторонь» організувало 4 національні та 10 регіональних консультацій, щоб визначити найболючіші соціальні, екологічні та економічні проблеми. Цей інклюзивний процес адаптації Цілей відображено у національному звіті, підготованому восени 2017 року.


Наприклад, попри невелике зниження рівня бідності протягом останніх років, масштаби злиднів в Україні знову збільшилися після подій 2014 року; з’явилися нові форми бідності. Освіта вже давно не відповідає вимогам ринку праці, а про стале економічне зростання годі й говорити. Навіть “сильні інститути та справедливість”, про які написано в Цілях Сталого Розвитку, далекі від української реальності: народ не довіряє судам та чиновникам. Забезпечення гендерної рівності досі є викликом для нашої країни. І все ж однією з найгостріших проблем залишаються “здоров’я та благополуччя”. Попри зменшення материнської смертності в Україні у 1,6 разів протягом 2000–2015 років, понад 40% дорослого населення України віком від 18 до 65 років мають принаймні одне хронічне захворювання. Тому “суспільне бачення розвитку України до 2030 року охоплює такі орієнтири, як добробут та здоров’я населення, що забезпечуватимуться інноваційним розвитком економіки, побудованим на сталому використанні природних ресурсів”.

Як бачимо, Цілі напряму стосуються України. Крім того, не можна ігнорувати того факту, що вони будуть досягнуті лише за повної співпраці всіх народів. Варто зазначити, що виконання Цілей як у світі, так і в кожній країні зокрема, нереальне без їх розуміння пересічними громадянами. А що можу зробити особисто я? Можна почати із себе. Подарувати непотрібний одяг та речі спеціалізованим організаціям; пройти медичний огляд, навіть якщо нічого не болить; сортувати сміття; відмовитися давати хабаря — це все допоможе з досягненням цілей номер 1, 3, 12 та 16 відповідно.


Можна залучити хороших друзів: розказати про інструменти впливу, такі як SMS-голосування серед молоді U-Report; запросити на щорічне масове прибирання у своєму місті чи не залишати нічого після себе на пікніку в лісі (йдеться про цілі 15 і 17). Врешті, найзавзятіші з нас можуть проводити курси з підготовки до ЗНО для школярів, особливо із сільської місцевості; влаштувати профільні групи для молоді за “нетиповими” професіями; а також вказувати місцевій владі на проблемні й важкодоступні місця; пропонувати власні проекти для конкурсу “Бюджет Участі” (цілі 4, 5, 10 та 11). І кожна така дія важлива, бо острів у нас — один.



Блог

WASH, АБО ЩО РОБИТЬ UNICEF ДЛЯ ДОСЯГНЕННЯ ОДНІЄЇ З ЦІЛЕЙ СТАЛОГО РОЗВИТКУ?
Читати →
ЕКОЛОГІЧНІ ЦІЛІ СТАЛОГО РОЗВИТКУ
Читати →
«ЦІЛІ СТАЛОГО РОЗВИТКУ» ЯК ПРОЛОГ ДО РЕФОРМ В УКРАЇНІ
Читати →

Архів

Теми