Вже 8 місяців триває війна в Україні. Не секрет, що величезний внесок у допомогу країні роблять саме волонтери. Проте, що робити, якщо вже не вистачає сил продовжувати? Відчувається падіння духу і небажання волонтерити? Як знову знайти мотивацію та не вигоріти?
(Фото з архіву Української Волонтерської Служби)
Опитування U-Report спільно з Українською Волонтерською Службою “Волонтерство під час війни” показало, що волонтерить кожен третій українець (з 5 603 респондентів, 37,1% у волонтерстві). З них 53,6% почали волонтерити з 24 лютого. Більшість залучені у допомозі країні під час війни (62,9%). Це високий відсоток і вже пройшло достатньо багато часу, щоб почати відчувати втому. Людські сили та внутрішній ресурс не нескінченні. То як відновлювати сили і не втрачати внутрішню мотивацію?
Команда Української Волонтерської Служби (УВС) на власному досвіді знає, що таке вигорання у волонтерстві та як з нього виходити. Анна Бондаренко, засновниця та керівниця Української Волонтерської Служби, радить відновлювати сили поруч з близькими людьми та друзями і не забувати про внутрішню місію:
Анна Бондаренко - засновниця та керівниця Української Волонтерської Служби
“У реаліях війни, коли ми не можемо знайти достатньо часу для відпочинку, вийти з моральної кризи нашій спільноті допомагає спілкування: один з одним, іншими волонтерами та колегами, близькими та друзями. Рефлексії, зустрічі з командою та психологічні консультації надають більше сил та розуміння, як справлятися з вигоранням. Важливо нагадувати собі про те, що кожен наш крок приносить користь, навіть якщо результат здається не настільки очевидним.
Волонтери – це точно супергерої нашого часу, але, на жаль, навіть супергерої не можуть охопити все та допомогти всім. Завжди пам’ятайте, що кожна маленька дія має велику силу.”
Клінічний та кризовий психолог Катерина Ткачишин радить робити паузу настільки велику, наскільки вам потрібно. Зазначає, що реальну допомогу надають ті, хто можуть її надати і мають на це внутрішні сили:
Клінічний та кризовий психолог Катерина Ткачишин
“Головна ваша задача – бути в доброму здоров'ї та протягнути якнайдовше у важкому марафоні нових викликів і його неможливо пробігти як спринт. Пауза на перепочинок - це необхідність, інакше без турботи про себе ви не матимете сил працювати далі. Це не означає, що ви зовсім кидаєте волонтерство. Ви так дбаєте про себе для того, щоби потім бути в ресурсі допомагати іншим”
Відповідно до опитування U-Report “Волонтерство під час війни” 84% опитаних з початком війни почали волонтерити ще більше і не планують зупинятися. Проте, війна продовжується, а сили закінчуються. Тож як не втрачати мотивацію до волонтерства, в якому ви вже не перший місяць?
(на фото волонтерка УВС Соломія на Львівському залізничному вокзалі допомагає внутрішньо переміщеним особам зі Сходу)
Анна Бондаренко радить поговорити з собою про мотивацію до справи, якою займались. Варто відповісти на питання: чому ви обрали саме цю діяльність та яка була першочергова ціль? Адже в цій мотивації є сили та бажання працювати далі:
“Нагадуйте собі, яку проблему ви вирішуєте та яку користь приносите. Бачити усміхнених Ба або Ді з продуктовим набором завжди надає сил та натхнення далі допомагати тим, хто цього потребує.”
(на фото волонтерка УВС Соломія на Львівському залізничному вокзалі допомагає внутрішньо переміщеним особам зі Сходу)
Ще одна порада від команди УВС: пошукати натхнення та прорефлексувати над тематичними книгами “Важливі роки” Мег Джей та “Мріяти не шкідливо” Барбари Шер.
У опитуванні U-Report 54,7% респондентів вбачають власною мотивацією волонтерства - допомогти країні, 23,5% керуються прагненням до змін, 36,9% вважають, що зробити щось корисне навіть одній людині - це чудово. А яка саме у вас мотивація, що змушує рухатися далі у волонтерстві?
Волонтерка Діана Литвинова поділилася секретом відсутності вигорання у волонтерстві - увага до власних емоцій.
Волонтерка Діана Литвинова
“Звертайте увагу на почуття провини чи злості на себе. Беріть перерву, щоб зрозуміти дискомфортні емоції та дати їм безпечний вихід. Я впевнена, волонтерство має бути діяльністю заради когось/чогось, а не аби бути чимось зайнятим чи для пропрацювання почуття провини. Від позитивної мотивації сил та натхнення до волонтерства буде більше”.
Що експерти радять майбутнім волонтерам, хто ще не займався волонтерством, але планує? Таких у нашому опитуванні 24% респондентів.
Катерина Ткачишин пояснює, що все залежить від того, з якою мотивацією ви плануєте розпочати діяльність та чи маєте внутрішній ресурс. На її думку, волонтерство - це можливість отримати нових знайомих з такими ж цінностями як у вас, допомогти країні та відчути цілу палітру емоцій: підтримку, віру та взаємодію. Проте Катерина застерігає - не варто йти у волонтерство тим, хто планує через діяльність заглушити власні негативні емоції: біль, втому, стрес. Виснажена людина не приносить суспільству користі. Волонтерство - про щире бажання ділитися енергією, а не про приглушення власних емоцій за рахунок допомоги іншим.
Анна Бондаренко також вбачає у волонтерстві нові можливості для молоді та позитивні емоції: “Волонтерство – це те, що безумовно надихає та дає можливість людям змінювати світ на краще. Коли ми допомагаємо іншим та бачимо результат, ми стаємо щасливішими та розуміємо наш вплив у житті. У час війни та гуманітарної кризи саме волонтерство стає потужним інструментом, який допомагає людям долучатися до творення змін. Волонтерство дає глибше відчуття життя, спорідненості з іншими людьми, підтримки, довіри, взаємодії з іншими, а для деяких груп навіть почуття безпеки”.
Для пошуку волонтерства користуйтеся Волонтерською Платформою, де зібрані можливості зі всієї країни: https://platforma.volunteer.country/
(Фото з архіву Української Волонтерської Служби)
Опитування: https://ukraine.ureport.in/opinion/5800/
